Західний кукурудзяний жук

Проаналізувавши вибірки з феромонних пасток на виявлення західного кукурудзяного жука фахівцями відділу фітосанітарного аналізу було виявлено регульований шкідливий організм, обмежено поширений на території України – Західний кукурудзяний жук Diabrotica virgifera Le Conte в таких господарствах: ПП «Чайківка» Радомишльського району (площа обстеження -10 га); ТОВ СП «Нібулон» Романівського району (62,26 га); СГ «Дружба» Чуднівського району (200га) на загальній площі 272,26 га.

В зв’язку з його надзвичайною агресивністю, шкідливістю та здатністю до розповсюдження, (швидкість поширення західного кукурудзяного жука становить 80-100км за рік) у відповідності до розділу II ст.8, та розділу IV ст. 33 Закону України „Про карантин рослин”, було запроваджено карантинний режим.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) – обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись.  Жуки – поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родини гарбузових, бобових, злакових, айстрових.
Шкодять як личинки, так і жуки.  Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жуків на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.

Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю.

Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При безмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього жука шкідника значно зростає.

Західний кукурудзяний жук походить з Центральної Америки, в Європі вперше виявлений у 1992 році, на території Сербії.
ЗКЖ розвивається тільки в одній генерації на рік. Доросла комаха виходить з грунту в кінці липня – на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Самка відкладає яйця за температури вище 10ºС, в поверхневий шар грунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки які відродилися, не знайшовши поблизу кормової рослини, загинуть.

Ознаки пошкодження: Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі коріння, а потім великі та стрижневі корені, при цьому, личинки переносять збудників кореневих гнилей. В результаті цього пошкоджені рослини жовтіють, відстають в рості, в’януть, а нерідко молоді рослини гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї».

Фітосанітарні заходи.

Важливим заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом, за допомогою феромонних пасток. З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.

З агротехнічних заходів боротьби є дотримання сівозміни, що включає зернові (крім кукурудзи), багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури. Висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи.