ШКІДНИКИ ЗЕРНОВИХ ЗАПАСІВ

 Існує хибна думка, що робота аграріїв та господарів закінчується водночас зі збиранням врожаю. Це ж звісно зовсім не так. Зерну треба знайти правильне застосування, а перед цим воно повинно десь зберігатись. Тут і ховається велика небезпека під назвою шкідники зернових запасів, які можуть нанести колосальної шкоди і призвести до катастрофічних втрат.

       Найпоширеніші та найнебезпечніші шкідники зернових запасів такі: комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий коротковусий та суринамський борошноїди, зернова міль, млинова і південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірій і чорний пацюки. Мишоподібні гризуни, окрім безпосереднього поїдання зерна, руйнують обладнання, споруди приміщень. Також вони є потенційними переносниками збудників хвороб людей і тварин, здатних викликати епідемії. Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика – один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється в грудочки, ущільнюється, в ньому підвищується температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості.

Значна кількість видів комірних шкідників (рисовий довгоносик, зернові міль ) потрапляє до комори із зерном, яке заражується вже в полях чи під час обмолоту та на токах, а також через одяг, взуття робітників чи гризунами і птахами. Основна маса шкідників накопичується в місцях постійного зберігання хлібних запасів. Так, комірний довгоносик живе й розвивається виключно в сховищах.

         Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

          Важливо знати, що на життєдіяльність комірних шкідників істотно впливає температурний режим. Кожен вид комах і кліщів проявляє активність лише у визначених межах температур. Встановлено, що оптимальний температурний діапазон для розвитку більшості шкідників хлібних запасів перебуває у межах 18–32 С. Тривалі мінусові і мінімальні позитивні температури стримують їх розвиток і розмноження. У зерні, яке охолоджене до нижніх температурних порогів, не відбувається наростання чисельності комах та кліщів і вони поступово гинуть. В таких умовах можна зберігати зерно і без дезінсекції. Тому при найменшому похолоданні необхідним заходом є охолодження зерна шляхом провітрювання із відчиненням дверей, вікон, активного вентилювання за допомогою стаціонарних або пересувних агрегатів, переміщенням зерна транспортерами, пропуском через зерноочисні та інші агрегати з продуванням холодним повітрям.

           В зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників є проморожування зерна. При цьому слід враховувати їх стійкість до низьких температур. Більшість комах за температури нижче –15оС гинуть протягом доби. Особливу увагу слід приділити ретельній підготовці складських приміщень до засипання зерна нового врожаю. Зерносховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалося, й зернових відходів, сміття; очистити місця, де оселяються й розмножуються комірні шкідники (підлога, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тара, інвентар, обладнання), та прискладську територію. Зметені зразки треба перевірити на наявність шкідників, щоб правильно визначитися з дезінсекцією. Зібране сміття вивезти й знищити.  Приміщення складів провітрити, просушити, побілити розчином хлорного вапна та провести дезінсекцію. Знезараження порожніх зерносховищ хімічними препаратами — це одночасно профілактичний захід (зерна в складі немає) і винищувальний (знешкодження шкідників, які оселилися в приміщенні, обладнанні та на прискладській території). Дезінсекцію порожніх складів здійснюють вологим способом, з допомогою фумігації та аерозольною обробкою.                                                     Обробку вологим способом рекомендується застосовувати, якщо приміщення заселені не стійкими проти інсектоакарицидів шкідниками (кліщі, борошноїди, молі, вогнівки). В зерносховищах, де виявлено довгоносиків, хрущаків, зерновий шашіль та інших небезпечних і стійких проти інсектицидів шкідників, слід провести фумігацію або аерозольну обробку. Обробляти склади перед засипанням зерна треба за температури не нижче 12°С, коли шкідники перебувають в активному стані. Завантажувати склади можна після провітрювання протягом доби по закінченні експозиції. Однак, попри високу ефективність інсектицидів хімічного походження, слід наголосити, що вони небезпечні для людей, тварин і довкілля. Крім того, за тривалого застосування препаратів, що містять одну діючу речовину, в шкідників може спостерігатися адаптація та підвищення резистентності до їхньої дії. Тому існує потреба у пошуку альтернативних способів захисту зерна від шкідників під час зберігання. Комплекс заходів із захисту зернопродукції від шкідників під час зберігання передбачає не лише профілактичну обробку й дезінсекцію зерносховищ, а й якісну підготовку зерна та стратегію інтегрованого контролю шкідників. Підготовка зерна до зберігання — це вчасне збирання врожаю за оптимальної вологості, очищення його від насіння й решток бур’янів, нестиглих зерен та інших домішок, сортування й просушування.

 

 

 

ДУ Житомирська обласна фітосанітарна лабораторія провідний фахівець    Драгальчук К.В.