ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ КАРТОПЛІ

 

         Картопля для українців – другий хліб. Кажуть картопля хліб береже.

        

Картопля – цінна продовольча, кормова та технічна культура. Це один із основних продуктів харчування. Цінність картоплі визначається вмістом у бульбах крохмалю, білка, вітамінів, амінокислот та мінеральних солей. Тож попит на цей овоч є завжди.

         Осінь у розпалі, вже весь урожай картоплі зібрано і основна задача – як запобігти псуванню її протягом  всього періоду   зберігання.

         Перш за все для тривалого зберігання потрібно залишати сорти картоплі середнього і пізнього строків достигання, тому що бульби картоплі ранньостиглих сортів зазвичай починають проростати вже в жовтні – листопаді, а значить, для зимових продовольчих потреб вони не годяться.

         Успішне зберігання будь-якої картоплі протягом тривалої зимівлі можливо тільки при наявності здорового врожаю бульб. Збереження картоплі залежить і від її якості. Тому перед закладанням на зберігання картоплю слід просушити, відсортувати, видалити всі дрібні бульби, хворі, загниваючі, з механічними пошкодженнями.

         При сприятливих погодних умовах, проведенні своєчасної профілактичної обробки, хорошому просушуванні  бульб допустимо закладання врожаю на зберігання відразу після його збирання. Але якщо ж наземна маса рослин сильно вражена фітофторозом, тобто на поверхні зовні здорових бульб можливо присутня грибна інфекція у вигляді спор патогена, то урожай картоплі витримують 10-14 днів у приміщенні, що добре продувається (продовольча партія – в темряві, а насіннєва – при розсіяному світлі). Картопля, що сильно уражена паршею, зберігається, в цілому, нормально, але на насіння залишати її не слід, краще розмістити окремо або у верхній частині продовольчої партії, щоб її використати в першу чергу.

         Для зберігання врожаю використовують погреби, підвали й льохи. Зберігати насіннєву картоплю краще в мішках, ящиках чи контейнерах в розрізі сортів. Де б не зберігалась картопля, сховище потрібно підготувати, його завчасно очищають від залишків різного сміття і обробляють розчином хлорного вапна. Ці заходи необхідні для знищення збудників захворювань цієї культури, які потрапили до приміщення з урожаєм попередніх років  (патогени дуже живучі і здатні зберігатися кілька років у стані спокою).

         За можливості мати у сховищі термометр, щоб стежити за температурою під час зимівлі врожаю.

         Для зберігання бульб картоплі бажано зробити два окремих відсіки:  один – для харчових цілей, інший – для насіннєвої картоплі.

         Перші два тижні оптимальна температура зберігання становить 14-18 градусів  в цей період викопана картопля заліковує механічні пошкодження отримані при збиранні та транспортуванні врожаю в сховище. При цьому бульби інтенсивно дихають, в результаті чого, виділяється тепло і вуглекислий газ, що вимагає хорошої вентиляції.

         Протягом наступних 2-3 місяців ростові процеси картоплі перебувають у стані найбільш глибокого спокою, і вона не проростає. Тому деякий час можливе зберігання її в теплому приміщенні. Протяжність періоду спокою у сортів може розрізнятися, він залежить від  їх скоростиглості та фізіологічного стану бульб.         

Після охолодження картоплі до 2-5-ти градусів починається основний  (зимовий) період її зберігання. На якість зберігання протягом усього цього періоду буде впливати температура навколишнього середовища. Від неї залежить швидкість всіх життєвих процесів в бульбах (перетворення крохмалю в цукор і навпаки ). Оптимальна температура зберігання бульб картоплі 2-4 градуси при відносній вологості повітря 85-93%. Для продовольчої картоплі і пізньостиглих сортів допустима температура і у 5-6 градусів. При зниженні температури в інтервалі 2-0 градусів у бульбах картоплі накопичуються моносахариди, через це вони стають трохи солодкуватими і менш придатними до зберігання. При нульовій температурі спостерігається пошкодження і загибель вічок бульб картоплі. При більш високих температурах (7 градусів і вище) бульби дають ранні довгі паростки, які легко і в значній мірі уражуються збудниками ризоктоніозу , сріблястою паршею та м’якою бактеріальною гниллю.

         З народних засобів боротьби з гниллю рекомендується змішати картоплю з сухими рослинами гіркого полину в співвідношенні 5:1, або перекласти картоплю гілками осики. Для попередження  несвоєчасного проростання картоплі, її можна перекласти м’ятою. Також відомо, що картопля краще зберігається, якщо на неї зверху покласти в один-два шари столового буряка. Він відмінно вбирає зайву вологу, яка йому тільки на користь, оберігаючи тим самим від загнивання бульби картоплі.