Амброзія полинолиста розповсюджена в 20 районах з площею зараження 81,0342 га. Запроваджено карантинний режим
Культури чи угіддя, які засмічує
Амброзія полинолиста засмічує всі польові культури, особливо просапні та зернові, а також городи, сади, виноградники, луки, пасовища, полезахисні лісосмуги. Часто зустрічається на узбіччях залізниць, шосейних і ґрунтових доріг, по берегах річок і ставків, на пустищах і інших необроблюваних землях, на вулицях, присадибних ділянках, населених пунктів, скрізь, де порушений природний рослинний покрив. Посіви озимих культур вона засмічує менше.
Шкодочинність
Шкодочинність амброзії в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення врожаю сільськогосподарських культур, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров’я людей.
Розвиваючи потужну надземну масу й кореневу систему, амброзія сильно пригнічує культурні рослини та споживає з ґрунту дуже велику кількість поживних речовин. Крім конкуренції за елементи живлення й вологу, амброзія впливає алелопатично активними речовинами, як на проростання насіння, так і на ріст культурних рослин. При сильному засміченні посівів амброзією полинолистою врожайність культур різко знижується. Крім цього, при збиранні врожаю засмічених посівів пізньостиглих культур (соняшник, коноплі, люцерна, насінники овочевих) у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу. При засміченні посівів багаторічних трав (конюшини, люцерни й ін.) і однорічних трав на зелений корм, а також луків і пасовищ якість корму, що заготовлюється, знижується. У рослинах амброзії утворюється від 0,07 до 0,15% (стосовно сирої маси) гірких речовин і ефірних масел. При згодовуванні корму з амброзією коровам, смак молока стає гірким.
Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур’яном. Добре відомо, що пилок амброзії викликає у людей захворювання – амброзійнийполіноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очі, з’являється нежить і сльозотеча, розвивається астма.
Географічне поширення
Походить з Північної Америки.
Європа: Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія, Литва, Люксембург, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.
Азія: Азербайджан, Індія, Казахстан, Китай, Корея (Південна), Туреччина, Японія.
Африка: Алжир, Мавританія.
Північна Америка: Канада, Мексика, США.
Центральна Америка і країни Карибського басейну: Гваделупа, Гватемала, Куба, Мартиніка, Ямайка. Південна Америка: Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.
Австралія і Океанія: Австралія, Нова Зеландія.
Біологія
А.artemisiifolia розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Невеликі рослини продукують 50-3000 насінин, добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100тис. насінин. Свіжозібране насіння не проростає, 4-6 місяців воно перебуває в стані біологічного спокою. Незріле насіння (у фазі молочної й воскової стиглості) здатне дозрівати та в подальшому проростати. Дозрівання насіння відбувається, як під час зберігання на складі, так і в ґрунті. Чим глибше насіння амброзії перебуває в ґрунті, тим воно довше залишається життєздатним. Як і більшість бур’янів, амброзія полинолиста має розтягнутий період сходів. За сприятливих умов, особливо достатній вологості, сходи її можуть з’являтися протягом всього вегетаційного періоду. Чим пізніше з’являються сходи, тим коротший період вегетації рослин і тим швидше вони проходять усі фази розвитку, щоб встигнути сформувати насіння. Повний цикл розвитку бур’яну складається зі сходів, фази 2-ох справжній листків, фази 4-ох листків, стеблування, бутонізації, цвітіння й плодоношення.
На початку росту в амброзії коренева система формується швидше ніж надземна маса. Фаза 2-4 справжніх листків триває впродовж місяця. Потім амброзія починає швидко нарощувати значну біомасу. Цвіте у серпні. Амброзія полинолиста здатна рости на ґрунтах різних типів, однак особливо добре вона росте на суглинистих, торф’янистих і чорноземних ґрунтах із рН 6,0-7,0. На дуже кислих і бідних ґрунтах рослини амброзії маленькі – заввишки 7,5-15 см.
Морфологія
Амброзія – однорічна трав’яниста рослина. За зовнішніми ознаками амброзія полинолиста нагадує полин звичайний (Artemisia vulgaris L). На цю схожість вказує видова назва – полинолиста.
Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають висоти 10-15 см; на родючих ґрунтах, за достатнього зволоження, і рідкого травостою, окремі рослини досягають 2-2,5 м висоти. У польових умовах рослини амброзії зростають у середньому до 1 м заввишки і до 1-2 см завтовшки (в нижній частині стебла). Корінь стрижневий, веретеноподібний з потужним розгалуженням, проникає на глибину до 4 м. Листки в нижній частині стебла супротивні, черешкові, у середині – чергові, одно – або двічіпірчасто – розсічені, завдовжки 5-10 см. Верхні листки коротко черешкові або сидячі, майже цілісні. Верхня сторона листкової пластинки темно – зелена, нижня сірувата завдяки короткому опушенню, яке Її покриває.
Амброзія полинолиста – однодомна рослина (на 95%) тобто на одних і тих самих екземплярах рослин є чоловічі й жіночі квітки. Однак іноді зустрічаються екземпляри лише з жіночими квітками. Чоловічі квітки жовтого кольору, зібрані в кошики по 5-25 квіток; їх діаметр 2-5 мм, зібрані в колосоподібні суцвіття, які розміщуються на верхівках гілок. Жіночі кошики розташовуються в пазухах листків або біля основи чоловічих суцвіть, по 2-3 разом. Кошики, зазвичай, одноквіткові. Віночка в жіночих квіток немає, квітки знаходяться в обернено – яйцеподібному оплодні. При дозріванні сім’янки, оплодень твердіє.
А.artemisiifolia – переважно вітрозапильна рослина, кожна жіноча квітка формує один плід.
Плід – обернено-яйцеподібна сім’янка в оплодні, біля основи клиноподібна, здавлена, з 5-7 дрібними (до 1 мм) шипиками навколо верхньої опуклої частини й одним більшим у центрі, на верхівці. Поверхня часто з поздовжніми й поперечними смугами й сітчастою зморшкуватістю. Забарвлення від зеленувато-сірого до коричневого. Довжина сім’янки в оплодні 2,5- 3,25 мм, ширина й товщина 1,5-2 мм. Оплодень досить легко відділяється від сім’янки, тому в продукції можуть бути як сім’янки в оплодні, так і власне сім’янки.
Сім’янка обернено-яйцеподібної форми з невеликим виступом на верхівці – залишком стовпчика. Поверхня слабко блискуча або матова, гладенька. Забарвлення від сірувато-бурого до майже чорного. Довжина сім’янки 1,5-2,2 мм, ширина й товщина 1-1,5 мм.
Способи поширення
Від материнської рослини насіння може переноситися на значні відстані з водними потоками (талими водами навесні, по струмках, ярах, річках). Насіння довго тримається на поверхні води, тому що в ньому є повітряний мішок (між сім’янкою й оплоднем), і, крім того, поверхня оплодня має гідрофобні властивості й довго не розмокає (до 2 годин). Розповсюдженню бур’яну сприяють: вітер, у зимовий період, коли з нескошених рослин облітає насіння й ковзає по сніговому покриву; птахи, для яких насіння амброзії є кормом; транспорт (колеса автомашин, тракторів і інших транспортних засобів), а також взуття людей, до якого насіння прилипає разом із ґрунтом. НасінняА.artemisiifolia може бути занесене в регіони, вільні від цього бур’яну, з вітчизняним і імпортним насіннєвим і продовольчим зерном, продуктами переробки зерна (соєвий шрот, комбікорми та ін.), відходами від переробки насіння сільськогосподарських культур (макуха соняшника, відходи насіння люцерни або конюшини та ін.), із сіном, соломою, силосом, у тому числі й з підстилкою у вантажних автомобілях, з розсадою й іншими матеріалами.