ШКІДНИКИ ЗЕРНОВИХ ЗАПАСІВ

ШКІДНИКИ ЗЕРНОВИХ ЗАПАСІВ

Існує хибна думка, що робота аграріїв та господарів закінчується водночас зі збиранням врожаю. Це ж звісно зовсім не так. Зерну потрібно знайти правильне застосування, а перед цим воно повинно десь зберігатись. Тут і ховається велика небезпека під назвою шкідники зернових запасів, які можуть нанести колосальної шкоди і призвести до катастрофічних втрат.

Серед найнебезпечніших шкідників зернових запасів на території Житомирської області найпоширенішими є: комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий коротковусий та суринамський борошноїди, зернова міль, млинова і південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірій і чорний пацюки. Мишоподібні гризуни, окрім безпосереднього поїдання зерна, руйнують обладнання, споруди приміщень. Також вони є потенційними переносниками збудників хвороб людей і тварин, здатних викликати епідемії. Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика – один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється в грудочки, ущільнюється, в ньому підвищується температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості.

Значна кількість видів комірних шкідників (рисовий довгоносик, зернова міль) потрапляє до комори із зерном, яке заражується вже в полях чи під час обмолоту та на токах, а також через одяг, взуття робітників чи гризунами і птахами. Основна маса шкідників накопичується в місцях постійного зберігання хлібних запасів. Так, комірний довгоносик живе й розвивається виключно в сховищах.

Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

Важливо знати, що на життєдіяльність комірних шкідників істотно впливає температурний режим. Кожен вид комах і кліщів проявляє активність лише у визначених межах температур. Встановлено, що оптимальний температурний діапазон для розвитку більшості шкідників хлібних запасів перебуває у межах 18-32⁰С. Тривалі мінусові і мінімальні позитивні температури стримують їх розвиток і розмноження. У зерні, яке охолоджене до нижніх температурних порогів, не відбувається наростання чисельності комах та кліщів і вони поступово гинуть. В таких умовах можна зберігати зерно і без дезінфекції. Тому при найменшому похолоданні необхідним заходом є охолодження зерна шляхом провітрювання із відчиненням дверей, вікон, активного вентилювання за допомогою стаціонарних або пересувних агрегатів, переміщенням зерна транспортерами, пропуском через зерноочисні та інші агрегати з продуванням холодним повітрям.

В зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників є проморожування зерна. При цьому слід враховувати їх стійкість до низьких температур. Більшість комах за температури нижче -15^оС гинуть протягом доби. Особливу увагу слід приділити ретельній підготовці складських приміщень до засипання зерна нового врожаю. Зерносховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалося, й зернових відходів, сміття; очистити місця, де оселяються й розмножуються комірні шкідники (підлога, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тара, інвентар, обладнання), та прискладську територію. Зметені зразки треба перевірити на наявність шкідників, щоб правильно визначитися з дезінфекцією. Зібране сміття вивезти й знищити.  Приміщення складів провітрити, просушити, побілити розчином хлорного вапна та провести дезінфекцію. Знезараження порожніх зерносховищ хімічними препаратами – це одночасно профілактичний захід (зерна в складі немає) і винищувальний (знешкодження шкідників, які оселилися в приміщенні, обладнанні та на прискладській території). Дезінфекцію порожніх складів здійснюють вологим способом, з допомогою фумігації та аерозольною обробкою. Обробку вологим способом рекомендується застосовувати, якщо приміщення заселені не стійкими проти інсектоакарицидів шкідниками (кліщі, борошноїди, молі, вогнівки). В зерносховищах, де виявлено довгоносиків, хрущаків, зерновий шашіль та інших небезпечних і стійких проти інсектицидів шкідників, слід провести фумігацію або аерозольну обробку. Обробляти склади перед засипанням зерна треба за температури не нижче 12^°С, коли шкідники перебувають в активному стані. Завантажувати склади можна після провітрювання протягом доби по закінченні експозиції. Однак, попри високу ефективність інсектицидів хімічного походження, слід наголосити, що вони небезпечні для людей, тварин і довкілля. Крім того, за тривалого застосування препаратів, що містять одну діючу речовину, в шкідників може спостерігатися адаптація та підвищення резистентності до їхньої дії. Тому існує потреба у пошуку альтернативних способів захисту зерна від шкідників під час зберігання. Комплекс заходів із захисту зернопродукції від шкідників під час зберігання передбачає не лише профілактичну обробку й дезінсекцію зерносховищ, а й якісну підготовку зерна та стратегію інтегрованого контролю шкідників. Підготовка зерна до зберігання – це вчасне збирання врожаю за оптимальної вологості, очищення його від насіння й решток бур’янів, нестиглих зерен та інших домішок, сортування й просушування.

ДУ Житомирська обласна фітосанітарна лабораторія провідний фахівець    Драгальчук К.В.